Войти на сайт
График работы:
пн-пт: 10:00-20:00
сб-вс: 10:00-18:00

ЭЦ ТУРБАЗА

Украина, 40001, г. Сумы
ул. Герасима Кондратьева, 6  


Програма "Сільський зелений туризм в Україні" с. Великі Луки на Сумщині

22.11.2009

Програма "Сільський зелений туризм в Україні" с. Великі Луки на Сумщині

Першу зелену туристичну садибу на Сумщині — «Північний ліс» у селі Жолдаки Конотопського району офіційно зареєстровано два роки тому.

Торік додалося ще чотири. Нині на обліку в обласному відділенні Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму дев'ять обійсть. Наче зовсім небагато порівняно, скажімо, з західним регіоном.

Однак видно: відпочинок на селі дедалі більше влаштовує міських жителів Сумщини. У родичів він, зрозуміло, безкоштовний, але ті господарі, які вирішили спробувати себе в цьому бізнесі, пропонують значно ширший спектр послуг: від приготування смачних страв з екологічно чистих домашніх продуктів до цікавих розваг. І по гриби та ягоди спеціально поведуть, і риболовлю, полювання, катання на конях, сплави річками, екскурсії до туристичних об'єктів, велосипедні прогулянки організують.

Що ж гальмує розвиток цього виду діяльності в області? Чим влада, громадські організації можуть допомогти селянинові зважитися на перший крок у цій справі? Як переконати, що вона перспективна? Такі питання були в центрі уваги учасників «круглого столу», який відбувся за ініціативи «Урядового кур'єра» та сприяння управління культури і туризму Сумської облдержадміністрації.

Василь ДЕРКАЧ, начальник управління культури і туризму Сумської
облдержадміністрації:

- "Правду кажуть, нове — це здебільшого давно забуте старе. Пригадаймо, до нашого краю приїздили Тарас Шевченко і Леся Українка, Петро Чайковський і Антон Чехов, інші відомі митці. Тут вони не тільки відпочивали душею, сумська земля надихала їх на нові твори. А підприємці і меценати Харитоненки, Терещенки, Суханови, Капністи будували маєтки в сільській місцевості, подалі від гомінких міст, ближче до природи. Тож цілком зрозуміле прагнення жителів міста відпочивати саме в сільській місцевості. Особливо, коли відчутно подорожчав відпочинок на традиційних морських курортах, за кордоном.
Але сільський зелений туризм — доволі складний вид бізнесу. То лише на перший погляд здається: причепурив хату, заготовив продукти і — зустрічай гостей. На жаль, у нашій державі саме поняття «туризм» ще не набуло того значення, на яке заслуговує. Країна й досі не має закону «Про сільський зелений туризм», а цей документ розв'язав би чимало проблем. Натомість є намагання дрібнити підгалузь — до нас доходять чутки про розробку іншого проекту «Про аграрний туризм та агротуристичну діяльність», підготовлений Міністерством аграрної політики. На нашу думку, він може бути лише складовою сільського зеленого туризму. Вкрай важливе питання — фінансування. Нині на розвиток туризму виділяється обмаль коштів, які майже нічого не вирішують. А для того, щоб щось одержати, треба вкласти".

Сергій ГРИЦАЙ, голова Лебединської райдержадміністрації:

— "Що стосується фінансової складової туристичної діяльності, то до районів кошти практично не доходять. Працюємо зі спонсорами, виборюємо гранти, шукаємо інші джерела, які допомагають латати дірки, а не фундаментально займатися цим питанням. При цьому втрачаємо стільки, що стає і образливо, і боляче. Взяти для прикладу наш мальовничий район, де і ліси, і річки, і озера, Михайлівська цілина… У нас збереглися національні ремесла і промисли, наприклад, гончарство в Межирічі. Або, скажімо, хто знає, що у Лифиному стоїть маєток Хрущових, де гостював Тарас Шевченко, у Малому Висторопі маємо музей уславленого земляка маршала бронетанкових військ Павла Рибалка. А хіба потенційні туристи не зацікавляться археологічними розкопками, що ведуться на території району, або тим, як видобувають нафту і газ? Словом, можливості необмежені. Все це в комплексі працювало б на авторитет краю, виховувало б почуття гордості за батьківщину. Для економіки — додаткові робочі місця, розвиток сільської інфраструктури, відрахування до місцевих бюджетів, тобто, гроші залишалися б на місцях, жителі — в селі, а не шукали заробітків у світах. На моє переконання, цій справі треба більше уваги приділяти на державному рівні — масштабно, предметно, комплексно.

Дмитро ЗІМІН, голова обласного відділення Спілки сприяння розвитку
сільського зеленого туризму:

— "Сумська область — одна з 19-ти в країні, де створено відповідний структурний підрозділ. Уже цей факт свідчить про увагу і турботу місцевої влади до такого виду діяльності. Слід зазначити, що загалом в області активно формується розуміння сільського зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на селі з широкими можливостями використання природного, матеріального, культурного потенціалу. На сайті обласного відділення розміщений перелік садиб, які співпрацюють із спілкою, плануємо створити повноцінний сайт «Сумський зелений туризм».
Маємо підтримку від управління культури і туризму облдержадміністрації, обласної сільськогосподарської дорадчої служби, фонду сприяння розвитку підприємництва. Разом готуємо рекламні буклети, організовуємо виставки, лекції. Троє наших фахівців одержали право на проведення категоризації сільських садиб. А в Охтирці створено районний осередок спілки. Як наслідок, найближчим часом започаткувати роботу планують щонайменше 3-4 садиби.
Але те, що зроблено, нас уже не задовольняє. Адже чи не в кожному районі є можливості організувати роботу 5-7 садиб, причому не інкубаторних, де умови і послуги схожі між собою, а яскраво індивідуальних. Так, для цього потрібні розкрутка і певний капітал. Головне — інформаційна підтримка таких господарів, що межує з рекламою, однак не належить до неї. Селяни, на жаль, практично не мають доступу до Інтернету, не можуть потрапити на телеекрани, шпальти тиражних газет, в радіоефір. Одним з варіантів розв'язання проблеми могло б стати створення єдиної інформаційної системи «Українська гостинна садиба», яка б функціонувала як довідкове бюро, надаючи водночас навчальні, агротуристичні, консультативні та інші види послуг".

Володимир МОЦНЕНКО,директор Сумського туристичного агентства «Новий дім» + ВОЯЖ:

— "Кілька місяців тому я брав участь в обласному екскурсійному турі «Сільські зелені маршрути». Побували в Конотопському районі, на території якого працюють три таких обійстя. Звісно, всі вони різні, кожне неповторне. Так, ці господарі не скаржаться на брак туристичної уваги, бо зуміли самотужки вийти на інформаційно-рекламні обшири і заявити про себе. Однак і вони працюють далеко не з тією ефективністю, на яку здатні. А що ж тоді казати про так званих рядових господарів, які ще тільки планують розпочати свій бізнес?
Як керівник туристичного агентства маю певні можливості допомогти їм, однак згідно з законом про туризм туроператори не мають права продавати цей вид туристичного продукту — ми відправляємо своїх клієнтів лише до сертифікованих місць відпочинку.
Справді, сільські садиби можуть приймати гостей і без сертифікації, а лише пройшовши категоризацію. Але ж йдеться про широке залучення селян до туристичної діяльності. Якщо зараз чітко дотримуватися букви закону, то маємо право офіційно співпрацювати лише з однією сільською садибою, яка зареєстрована як приватне підприємство. Решта — поза сферою нашої діяльності. Залишається одне: вести роз'яснювальну роботу, що й робимо. Та тільки ж це звичайнісіньке аматорство, яке не має нічого спільного з професійною роботою будь-якого поважного туристичного агентства.
Тому на законодавчому рівні необхідно переглянути існуючий механізм, спростивши юридичну базу взаємовідносин. Якщо відкриємо інформаційні шлюзи, зможемо масштабно повести рекламу. Це буде на користь усім, хто задіяний у туристичному бізнесі".

Анатолій ХУДОЛІЙ, господар садиби в селі Великі Луки Лебединського району:

— "Підтримуючи думку про те, що сільський туризм — це насамперед бізнес, усе-таки вважаю, що спочатку треба думати не про прибуток, а про те, як привабити туристів, аби вони почувалися комфортно, затишно і зручно. А вже потім прийдуть і гроші.
На щастя, у своєму селі я знайшов однодумців. У ньому залишилося трохи більше десяти хатин, з яких половина готові приймати, а половина вже приймають гостей. Для координації роботи обрали старосту села — нею стала ветеран праці Ганна Скляренко. Наша спільна мета — завдяки зеленому туризму передовсім відновити село, поступово створювати нові робочі місця, розбудовувати інфраструктуру, яка б відповідала сучасним вимогам і потребам.
Поки що всі ми працюємо здебільшого на ентузіазмі. Я, наприклад, житло пропоную безкоштовно, організовую екскурсії на Михайлівську цілину, яка зовсім поруч, до Шелехівського озера. Звісно, настане пора, коли благодійний ентузіазм вичерпається і доведеться займатися конкретними фінансовими розрахунками. Ось тут і знадобиться допомога держави: пільгові кредити та оподаткування, будівництво під'їзних шляхів і доріг у селі тощо. Впевнений: колись-таки Великі Луки стануть якщо не епіцентром, то хоча б одним із центрів зеленого туризму на Сумщині".

ДОВІДКОВО
На Сумщині 780 пам'яток археології, майже 1500 —історії і сакрального мистецтва. Діють три монастирі —Сафронієвський у Путивльському районі та Глинська пустинь у Глухівському — чоловічі, Мовчанський у Путивлі — жіночий.

З трьох історико-культурних заповідників — один має статус національного. Виявлено понад 80 давньоруських літописних городищ. Окремі з них стали містами — Путивль, Глухів, Ромни, від деяких залишилися тільки згадки і назви — Вир, В'яхань, Воргол, Попаш, Липовець, Зартий…

Природно-заповідний фонд налічує 223 об'єкти. Це — зоологічні заказники, заповідні урочища, парки, ландшафтні пам'ятки. Територією області протікають понад 300 річок, зокрема Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла. Є 33 великих озера та майже 1770 ставків і водоймищ. Третина площі вкрита лісами.

Количество показов: 6226
Автор:  Олександр Вертіль
Рейтинг:  3.02
ВКонтакт Facebook Google Plus Одноклассники Twitter Livejournal Liveinternet Mail.Ru

Возврат к списку