Перше моє знайомство з Гуцульщиною відбулось доволі давно. Кожен раз потрапляючи у цей дивовижний край, я захоплювався його красою, гостинністю місцевих жителів та неповторною культурою. Але останні мої відвідини Гуцульщини залишили інші відчуття. Як кажуть гуцули – «сум голови си почав брати». Рік тому я придбав цікаву книжку – «Рік у віруваннях гуцулів» і в ній знайшлося цікаве оповідання. Спочатку викладати його в Інтернет я не хотів, але зараз вирішив це зробити, щоб інші теж могли це прочитати, адже цю книжку будь де не купиш (хоча скачати вже можна), а всім друзям дати почитати її, теж не так просто. Отже…
А згадалося це оповідання мені коли я почув про те, що «донецькі» забрали шматок землі по дорозі на «Писаний камінь», і знову згадалось, коли я почув про будівництво малих ГЕС на притоках Черемоша, згадувалось і коли чекав на «розколяду» сьомого січня, під церквою у Верховині і навколо бачив людей лише у чорному, або сірому…
Отож я і вирішив побільше подивитись Гуцульщини у 2012 році, поки є хоч щось Гуцульського! Приєднуйтесь!
| «Почєток и конец Світа» Приказуют, що від сотворіння світа до тепер є уже майже шість тисяч рокіу. Але ци то правда, то гляба докладно знати, бо при сотворенні світа из нас нікого не було а був лиш Бог и Арідник. Тимунь годі угадувати, коли саме світ постав и кілько тому років. Про конец світа таки ніхто не знаєт, хоть люди про це усіляко балакают. Розказуют, шо конец світа уже мав бути давно, дві тисячі рокіу тому. Але Пречєстій Діві жєль було людий и уна віпросила у Бога одну чьиту рокіу. Тот речінец изкінчєвси, але конец світа ни наступив, бо шє одну чьиту рокіу віпросив у Бога для цего світа сєтий Петро. Кажут, шо єк скінчєтци чьита Петрова - тогди будет конец світа. Говорили из первовіку старі люде, шо єк мет си викінчувати чьита Петрова и будетци зближувати конец світа, то тот чьис кождий пизнаєт, бо тогди метци на світі изводити таке чюдо, икого из роду-родного ніхто не видів, ні чюв. У тот чьис так си дуже намножит народу, шо ни будетци де діти. Куда давно вовки вили - туда мут сидіти наші діти. Таке настане на світі тіснота страшна та велика, шо де сегодне чюрит зворик, - там буде люцкий дворик. А де сегодне по лісах є оленєчі пійла, там будут тогди чьилідинські мочіла. Пани повиробєют изкрізь зелізні дороги так, шо ти дороги будут йти навхрест, одна поверх другої. Цілу земню Божу, ика уна є завелика - обшиют дрітюв, єк дротарь-полатайко старий горшьок бабі до варіння. Цілий світ обміріют ланцами, шо и пєди земні на світі ни буде незміреної. А така повстане нинависть на світі, шо сум голови си буде брати: брат на брата будет из-за ременя ніж витєгати, сестра на сестру будет чєрів шукати - одна одну буде из світа згонити. Сусід сусіда, єк свого ворога, будет за будь шо до суду и до пана завдявати. Кождий будет так сокотити слова, шо годі будет шо кому ирчі. При кінце світа люде будут у повітрю літати так, єк птахє. Навіть попід облаки будут терьх носити так, єк тепер кіньми носєт, ци возими возєт. Така настане на світі велика мудрість, шо люде у водним чьисі будут чюти и знати, шо де си у світі діє - искрізь на світі. Тогди будет мих чоловік сидіти на Чьорногорі - на самім Попі Івані тай там буде мет чюти, шо си де у світі діє тай говорит. Навіть вїтів буде мочі говорити из ким захочєт, тай де єму буде треба, то відразу порузумієтци у водній хвилині, навіть на край світа. Але однако, тєшко буде житиси хлопам - бідному народу на світі. Тогди будут накладені на людий такі велики драчьки (податки), шо люде лиш си будут смієти із того, бо оплатити се ни будут годни. Нарід будет бродити у таких великих довгах, шо вух ни будет видко из довгів. Але однако людем ни буде страху, бо ходь їх мут літацувати, то ни будет кому тоти літації купувати - усі будут задовжені. При кінци світа найдутци таки люде погані на світі, шо будут заборонєти у дзвони дзвонити и перестанут люди у дзвони дзвонити. Забудут у тримбіту тримбітати. А дуток та флоєрий навіть тогди ни будет на світі. Гуцули подадутци на панцку моду и віру, тай звичьиї. Полишєт свою файну старовіцку ношу - перебератиси будут і міські шерепітки, зонихайкают свої обрєди и звичєї: писанки писати, писанки сєтити, у колєдники ходити, весілля тай храми старовіцкі справєти. Перестанут вірити так єк вірили їх предки - у первовічьну віру, тай ни мут сербувати Божі дні - рокові сєтки. Тото усі мудрішки на світі повимислюєт Арідник прокляєтий - Архиюда, икий сидит від сотвореня світа прикований у залізним кріслі на Тридев’єтий земни - на Мідєним току и ждет, доків світ ни переиначитци на єго стрій, бо аж тогди він си может из тих ланців розковати и війти на цес світ. Єк тот чєс настанет, то усі люде будут про це знати, чюти и видіти це, бо тогди таке завидетци пекло тай біда на світі, шо земня не зможет держєти, а Бог ни зможет терпіти. И тогди будет конец світа: усе си перевернет, изнієчітци, згорит, лиш попів стане. Старовіцкі люде, шо затємили инчі чьиси и знают, єк було - бувало давно - тай видєт, єк уже є сегодне, кажут: "Тепер уже ни так, єк бувало давно. Викінчуєтци чєта Петрова, бо усе си так изповнює, єк приказували старовіцкі люде. Незадовго відий будет конец світа. И то цілком бізівно кінчєтци світ, бо зелізні дороги уже идут навхрест. Усу земню обмірено ланцами - на нимірєну земню ни маєт де маржинка и ногов ступити. А пани уже дроти перетєгают и почерез Чьорногору. Усі гори обсновані дрітьов, єк павутинєм плоти. Хлопом усі поміткуютци. Хлопів гет витискают, шораз вишше у гори, у камінє, на плонини из верха сидіти. А делінь и там хлоп ни будет мати свогу грунту и під постіль, а ни то шоби на нім жити. Велика нинависть повстала на світі тай страшні тєгарі. Годі усему зудалати. Земня ни может довше держєти того усего, а Бог терпіти. Усе приходит так, єк приказували старовіцкі люде из первовіку, а то мудрі були вішюни. Люде попід хмари літают, Гуцули сє у лєнтє переберают, свої звичєї полишєют. Лиш бракує Арідника-Архиюди - тай є конец світа". Петро Шекерик-Доників «Калєндарь гуцулский» на 1937 рік. |
А згадалося це оповідання мені коли я почув про те, що «донецькі» забрали шматок землі по дорозі на «Писаний камінь», і знову згадалось, коли я почув про будівництво малих ГЕС на притоках Черемоша, згадувалось і коли чекав на «розколяду» сьомого січня, під церквою у Верховині і навколо бачив людей лише у чорному, або сірому…
Отож я і вирішив побільше подивитись Гуцульщини у 2012 році, поки є хоч щось Гуцульського! Приєднуйтесь!
