Войти на сайт
График работы:
пн-пт: 10:00-20:00
сб-вс: 10:00-18:00

ЭЦ ТУРБАЗА

Украина, 40001, г. Сумы
ул. Герасима Кондратьева, 6  


Мої пішохідні міндрівки Карпатами

Николаенко Василий

Имя: Василий
Фамилия: Николаенко
Дата последнего входа: более года назад
Дата регистрации: 12.06.2009 00:27:04
Страна: Украина
Город: Суми
Группы интернет-клуба: Пешеходный туризм, Горный туризм
Николаенко Василий -> Всем, Пешеходный туризм
Мої пішохідні міндрівки Карпатами
Похід 2009

Українські Карпати – один з наймальовничіших куточків України. Щорічно він манить тисячі туристів з різних регіонів держави. До цієї когорти відноситься і туристичний сімейний клуб очолюваний лікарями Ніколаєнко м. Суми. Ми їдемо в Карпати, щоб споглянути неповторні краєвиди, вдихнути цілюще гірське повітря, попити найсмачнішої води із чистих джерел і потоків. Нас вабить в гори прагнення побути ближче до первозданної природи, перевірити себе на витривалість на крутих підйомах, в хвилини негоди, підкорити нові вершини, відчути лікоть справжнього друга у час випробувань.

Туриста, який піднімається на Чорногору, вражають альпійські краєвиди: височенні кам’янисті або порослі зеленим пухнастим килимом альпійки вершини, глибоченні долини, утворені древнім льодовиком і зарослі мало прохідними килимами альпійки і полянами некошених від дня створення світу трав, круті ущелини з випинаючими ребрами кам’яних складок, мереживо плаїв і чіпашів по хребтах та схилах, веселі потічки з кришталево чистою водою. Крізь мерехтливу синяву за кожним поворотом плаю відкриваються казкові краєвиди. Тут п’янке повітря і неосяжні простори.





Опис маршруту

1.08.09 року
Виїхали з Сум поїздом Харків – Трускавець об 11-09.

2.08.2009 року
В 3-30 прибули до Львова, до 6й години побули на вокзалі. здали рюкзаки в камеру схову, а потім пішли на екскурсію по Львову, з заходом в пузату хату, де ми наїлися від пуза. Екскурсія включала відвідини таких місць: Площа ринка, ратуша (з оглядом міста), костьол Кармелітів, костьол Стрітення, Арсенал, порохова вежа, Високий замок, Вірменський собор, костьол Єзуїтів, монастир Бернардинців, палац Потоцьких та багато інших історичних місць та пам’яток. В 15-20 сіли на рахівський поїзд, доїхали до Франківська, а звідти маршруткою до Верховини, де в 22-00 на березі Черемошу за автовокзалом поставили намети.

3.08.09 року
Вранці до нас приєдналась сім’я брата, що добиралась іншим маршрутом. О 12-00 «втрамбувалися» в автобус Верховина – Буркут і доїхали до повороту на Дземброню. Перехід від повороту на Дземброню (713м.р.м.) до водоспадів під Вухатим Каменем. 10-10,5 км. Дорога вздовж річки Дземброня. 1,5 км.- зліва трелювальний майданчик та потік Дрестунька з під г. Скрушна (1552м.р.м.), справа – місце для привалу та відпочинку, де ми робимо перепочинок. 3.0 км.- справа сироварня пана Миколи з смачним сиром, вурдою, та бринзою, тут ми беремо бринзу. 3,5 км.- центр с. Дземброня, розвилка доріг і потоків: зліва з південного заходу потік Дзембронька, з заходу потік Дзембрений, а прямо, з північного заходу річка Дземброня, магазин, знову перепочинок – п’ємо пиво з бринзою. Далі йдемо дорогою-стежкою на південний захід між Дзембронькою та Дзембреним. 6,0 км.- полонина Смотрич, хата, стая, вода. Стежка під хату через перелази правіше і через 200 – 300 м. повертає праворуч під гору полониною до висоти 1301м.р.м. Далі стежка заходить в ліс, повертає ліворуч на південний захід і поволі піднімається вздовж відрогу Смотрича до правої притоки Мунчелю, та водоспадів. Звернувши вправо, і перейшовши потік стежка веде на північний захід дещо вище межі лісу. 10 – 10,5 км.- приблизно посередині між 1-ю та 2-ю притоками Мунчелю правіше від стежки, в заростях чорниць, знаходимо місце для стоянки (1590м.р.м.). Розбиваємо табір, вечеря, купання в під Дзембронськими водоспадами. Їмо малину та чорниці, яких повно навколо. Вночі в мене з’являються ознаки алергії (невідомо на що) та висока температура, довелося провести ударну терапію антигістамінними та антибіотиками і до 11ї години я вже був готовий іти.

4.08.2009 року
Перехід від водоспадів(1590м.р.м.) під Вухатим Каменем до руїн притулку (1750м.р.м.) в витоках Погорільця під Смотрицьким перевалом. 4-4,5 км. Сніданок, згортання табору. Стежкою виходимо на відріг Вухатого Каменю, йдемо з дніпрянами, то ми то вони попереду (вони сьогодні повинні дійти до Попа Івана) повертаємо ліворуч на південний захід і, милуючись неповторними краєвидами Вухатого, та об’їдаючись чорниць, піднімаємось на його вершину (1864м.р.м.). Стежка веде на південь до Смотричського перевалу, а ми йдемо на південний схід на Смотрич (1898м.р.м.), починає накрапати дощ. З високих скал на вершині відкриваються захоплюючі краєвиди, в скалі е печера, але в ній багато сміття. На заході Чорногорський хребет з Чорною Горою, на південному соді хребет Стайки – Явірник, на півночі, ген – ген вдалині г. Кострич (1544 м.р.м.). Стежкою на захід виходимо на Смотрицький перевал, а з нього ліворуч спускаємось до руїн притулку в витоках Погорільця (1750м.р.м.),. Ставимо намети, у мене знову піднімається температура, і я лягаю спати на 2 год. після проведеного лікування. За цей час готується вечеря, періодично зривається дощ, туман закриває від нас Чорнргору. Ми вечеряємо і лягаємо спати, майже цілу ніч іде дощ.

5.08.2009 року
Перехід від руїн притулку (1750м.р.м.) в витоках Погорільця під Смотрицьким перевалом до прикордонного КПП Шибене. 16-16,5 км. Сніданок (єдиний раз використовуємо пальник), гігієнічні процедури в витоках Погорільця, згортаємо табір, при цьому дощ періодично припиняється, але складаємо намет вже під ливнем. Піднімаємось на Смотричський перевал і йдемо на захід, далі стежкою що ліворуч траверсує г. Бальзатул (1851м.р.м.) виходимо на Чорногорський хребет, повертаємо на південь. Йдемо в тумані, видимість обмежена, сильний боковий вітер та дощ, ми добряче промокли, в добру погоду чудово видно розвалини оригінальної споруди астрономічної обсерваторії на вершині гори. Крутий і затяжний підйом. 4,5 км.- Чорна Гора, або Піп Іван (2028 м.р.м.). Ми піднялись на двотисячник! Залишки обсерваторії «Білий Слон», яка, доречі, давала самі точні прогнози погоди для карпатського регіону. Назва гори походить від скелі, яка колись стояла на вершині і нагадувала монаха в рясі. В результаті процесів природного руйнування тепер від тієї скали залишилася купа каміння. Біля обсерваторії стоять дніпряни, з якими ми піднімалися вчора, табір не згортають (в їх планах іти на Говерлу), вони в роздумах куди йти? Із вершини (в хорошу погоду) відкриваються захоплюючі краєвиди. На сході хребет Стайки (1743 м.р.м.) – Явірник (1374 м.р.м.), а далі через долину Чорного Черемошу Гринявські полонини з вершинами Скупова (1579 м.р.м.), Розтицька (1514 м.р.м.). Ще далі, на південний схід – вершини Роднянських та Мармароських Альп. На південному заході, на кордоні з Румунією (17км.) височіє конічна вершина г. Стіг (1651 м.р.м.), під якою переховувався від поляків ватажок опришків Довбуш. Стежкою на південний схід виходимо в напрямку перешийку між Чорною Горою та г. Шурин (1772 м.р.м.) на східних схилах якої знаходиться о. Марічейка. 8,0 км.- окраса Карпат - озеро Марічейка. За легендою воно утворилося із сліз красуні Марічки, коли вона оплакувала смерть коханого Іванка. Дощ перестає. 9,5 км.- полонина Веснарка (1500 м.р.м.) сформована внаслідок господарської діяльності на схилах Шурина. Колиба, стая, вода, сир, бринза, вурда. Дощ перестав, ми знімаємо дощовики, купуємо бринзу, йдемо далі і висихаємо. Дорога – стежка іде в південному напрямку лісом, місцями круто вниз до злиття річки Погорілець та потоку Шибений. 13,0 км.- р. Погорілець (896 м.р.м.), трішки відпочиваємо, далі йдемо вулицею, в магазині поповнюємо припаси, реєструємося на КПП. 16,0 км.- КПП прикордонної застави Шибене (850 м.р.м.), знаходимо місце для стоянки, (на приватній території з дозволу господарів) розбиваємо табір, купаємося в Черемоші, вечеряємо.

6.08.2009 року
Переїзд: КПП прикордонної застави Шибене (850 м.р.м.) – с. Зелене (764 м.р.м.), (присілок Валево); перехід с. Зелене - урочище Зміїнське Мале (1273 м.р.м.). Переїзд – 9 – 10 км., перехід – 4,5 - 5 км. Згортання табору. Частина нашої групи вирішила зійти з маршруту, ми разом сідаємо на перший автобус Буркут – Коломия о 6-30, 7 чоловік виходить у присілку Валево, а 5 їдуть далі. Виходимо в с. Зелене присілок Валево, поки їхали знову розпочався дощ, доводиться знову одягати дощовики. Переходимо Чорний Черемош по підвісному мосту і піднімаємося в гори. Йдемо спочатку лісом, потім вирубками і малинником, підіймаємося на першу полонину. За цей час дощ поступово припиняється, по дорозі їмо малину, вона вродила дуже рясно, зриваємо жменями. Проходимо мимо покинутого «високогірного» подвір’я, піднімаємося ще трішки вгору і ми на полонині, де господарі люб’язно дозволили зупинитися. З полонини чудові краєвиди на Гринявські гори, Чорногорський хребет. Розбиваємо табір, відпочиваємо. Після обіду спускаємося до потічка Зміїнки за картою (гуцули називають Ростицький). Тут каскад водоспадів, навіть мініатюра кримського Гейзера, купаємося. Під час спуску і підйому проходимо по чорницях та брусницях, поповнюємо запас вітамінів. Повернувшись готуємо вечерю і лягаємо спати. Під вечір почав моросити дощ, який з переривами ішов до ранку.

7.08.2009 року
Стоянка, день відпочинку. 0 км. Погода добра, сонце. Два рази був 10-хвилинний дощ. Група займалась збиранням грибів, ягід та трав. А я вирішив зробити радіалку на г.Скупову за 7 км від стоянки, але перепад висот невеликий ішов по головному Гринявському хребту і повернувся за 4 год. 10 хв. Особливості дороги: ішов дійсно по гірській дорозі навколо повно чорниць та їх збирачів, праворуч - відкрита вся панорама Чорногори, ліворуч – Замагора, Голови Красноілля. Скупова. З вершини Скупової відкривається чудова кругова панорама, оскільки всі ближні навколишні гори значно нижчі. На заході долина Чорного Черемошу, на сході – Білого Черемошу, далеко на півночі Верховина, а на північному сході с. Устєріки, де зливається Білий та Чорний Черемош. На півдні на кордоні з Румунією витоки Чорного Черемошу та знамениті буркутські мінеральні джерела, де лікувалася Леся Українка.

8.08.2009 року
Перехід: урочище Зміїнське Мале (1273 м.р.м.) – смт. Верховина (635 м.р.м.) – 14 км. Переїзд смт. Верховина – перевал Буківець (810 м.р.м.) -20 км. Перехід перевал Буківець – г. Писаний Камінь (1221 м.р.м.) – 7,5 км. Сніданок, згортання табору. Від другої колиби на полонині Зміїнська Мала в північно-східному напрямку виходимо до г. Зміїнська (1356 м.р.м.) з якої відкривається чудовий краєвид на Верховину, а далі в північно-західному напрямку Полонинським хребтом.
4,5 км.- полонина Кринта і перед вершиною Кринта (1353 м.р.м.) стежка праворуч вниз в північно-східному напрямку. Під вершиною, зліва від стежки, джерело з дуже смачною водою. Спуск до с. Замагора серпантинною стежкою в лісі. 6,5 км.- с. Замагора з пологим підйомом до відрогу г. Магура (1116 м.р.м.). 9,5 км.- магазин під хребтом Магура з холодним пивом, а далі спуск до Верховини
14 км.- смт. Верховина. Купуємо продукти. 17-00 останній автобус в Косівському напрямку до перевалу Буківець – 20км.Виходимо на зупинці в с. Буківець біля церкви з прикметним входом, зробленим в вигляді веранди на високих сходах. З зупинки підйом грунтовою дорогою в східному напрямку. Нам трішки підвезло, в прямому і переносному значенні, близько 3 км їхали бусиком, гуцули самі зупинилися та запропонували довезти. Вставши біля їхнього обійстя пройшли ще з півкілометра ми звернули праворуч і піднялися на перемичку між Капілашом та Писаним. Було вже 8 вечора і за плечима 17 км шляху ставити намети і вечеряти в сухом’ятку. Джерело було метрів 200 вниз.

9.08.2009 року
Перехід: г. Писаний Камінь – перевал Буківець – 7,5 км. Переїзд: перевал Буківець – м. Косів – 16 км. Вранці лишивши чергових в таборі зробили радіалку (1 км.) на Писаний камінь.
г. Писаний Камінь (1221 м.р.м.). З Писаного Каменю відкривається незабутня панорама навколишніх Покутсько-Буковинських гір, Чорногори, Чивчинських та Гринявських верхів і полонин. Не раз милувалися звідси ними М. Грушевський, Ію Франко, М. Коцюбинський, Г. Хоткевич, Б. Лепкий… Ще й тепер серед численних написів на скалі можна знайти дещо уже побляклі автографи О. Кобилянської, В. Стефаника, О. Маковея… Не раз перебував на ньому і Олекса Довбуш. Розказують, що якось він закопав тут великі скарби, але щоб ніхто до них не добрався, відколов він у Чорногорі на Попі Івані величезну брилу, на плечах приніс її і привалив нею золото, срібло і самоцвіти…
Повертаємо за 2 год. снідаємо збираємо табір і йдемо в сторону Капилашу. Лісовою стежкою траверсуємо Копилаш з півночі, а далі у північно-західному доходимо до перевалу. Звідти автобусом доїжджаємо в м. Косів – центр гуцульського мистецтва та побуту. Кінець походу!

Декілька фото з нашого походу



























Опис написаний у співавторстві з братом.
Використана інформація:
- Володимир Собашко «Дорогами і стежками Карпат» 2003
- топ карта Туристичні стежки Чорногори 1: 50 000
- www.KARPATY.COM.UA

16 серпня 2009
yAnTar yAnTar
12.03.10 22:530 Ещё
Гарно ви ходили, бував і на Чорногірському хребті, і на Писаному камені - але не все одразу, а в різні дні. Потрібно вам було ще з Писаного каменю не йти зразу в Косів, а відвідати у с.Снідавка урочище Тарношора. Дуже гарна місцевість.