В 2010 році проходив від Мислівки до Бистриці і мені дуже сподобались Горгани своїми невисокими, але крутими , кам’янистими горами. З того часу хотілось повторити цей маршрут. Та після народження сина певний час не вдавалося вибратися в похід. І от коли підходило Ярославу до 2 років, вирішив із сім’єю пройтися невеличким походом через Хом’як та Женецький водоспад.
Складність добирання в Карпати описувати не буду, це окрема тема в звязку з реорганізацією Укрзалізниці.
І от 15.06.12 об 11-20 ми вийшли з автобуса на трасі Татарів – Поляниця (Буковель).
Розібравши рюкзаки, почали підйом на гору Хом’як.
Стежка добре маркована, йде спочатку полого вздовж потічка Верегунський, що шумить ліворуч, а праворуч серед лісу зустрічаються кам’яні розсипи.
Далі, перейшовши цей потік, йдемо як серпантином так і без нього просто вгору. О 14-45, тобто майже за 3,5 години, дійшли полонини Бараня.
Оскільки Ярославу до 2х років було ще 4 дні і для нього це було серйозне навантаження, яке він подолав гідно, тому розбили тут табір.
Полонина Бараня - це невелика поляна між г. Хом’яком та г. Греблею, вода недалеко- джерело в бік полонини Хом’яків, а от дрова навколо
ибрані, довелось трішки пройтись, щоб назбирати.
Поки варили обід-вечерю, кілька разів починався дощик, похолодало, а вночі пустився добрий дощ.
У мене був найтонший спальник, замерз і після цієї ночі вирішив, що до наступного походу придбаю ще один теплий спальник.
16.06.12 Вранці о 8-30 вийшли з намету, світило сонце, було тепло і від вчорашньої негоди нічого не лишилося.
Вмиваємося, їмо, збираємося і в 11-40 вихід на Хом’як. З Барані дуже добрий підйом, йшли, як по сходах, спочатку лісом, потім жеребом і потім по кам’яних розсипах, до самої вершини дійшли за 1,05години. З вершини Хом’яка відкривається краєвид на навколишні гори з кам’яними шапками (Синяк, Явірник) Буковель з його підйомниками, далі Говерла, Петрос, полонина Хом’яків і урочище Женець. На вершині проводимо півгодини, фотографуємо, роздивляємось, відпочиваємо, з’являється зв’язок МТС- передзвонюємо.
Потім починаємо спуск. Спуск до полонини Хом’яків дуже складний, стрімкий з великими перепадами між «сходами», ще й порослий жеребом. Місцями брав Ярослава на руки розвертався і рюкзаком пробивав дорогу між жеребом. Спуск до полонини Хом’яків зайняв годину. На полонині Хом’яків паслись корови, стояли рідко розкидані намети, з різних боків йшли туристи, взагалі це перехрестя шляхів: на Хом’як, на Синяк, на Женець, на Бараню, на Явірник.
Тут зробили привал, перепочили , перекусили и в 15-10 почали спуск в долину Женця.
Спуск спочатку дуже стрімкий і слизький після дощу, тож часто для зупинки використовувалась 5 точка.
Спуск ближче до низу ставав більш пологим, йти стало легше. В 16-30 дійшли Женця і зразу пішли до водоспаду.
Водоспад чудовий, потужний, падав з висоти 15 м, обдаючи нас мрякою, став винагородою за тяжкий перехід, бо Ярослав по дорозі до водоспаду вже засинав на ходу.
Після водоспаду ми повернулися до потічка Роскульський, де о 18-15 розбиваємо табір, варимо вечерю, купаємося в Роскульському і о 21-00 відбій.
Друга ніч видалась теплою і я не замерз навіть в легенькому спальнику.
17.06.12 7-50 підйом, готуємо сніданок,
просушуємо все наше спорядження
і в 11-30 йдемо вздовж Женця до Микуличина мимо «маленьких» хатинок Ющенка та інших любих друзів. В 12-30 ми в Микуличині на зупинці. Так пройшла наша активна частина відпустки і перший похід для Ярослава, якому через 2 дні буде 2 роки.
Складність добирання в Карпати описувати не буду, це окрема тема в звязку з реорганізацією Укрзалізниці.
І от 15.06.12 об 11-20 ми вийшли з автобуса на трасі Татарів – Поляниця (Буковель).
Розібравши рюкзаки, почали підйом на гору Хом’як.
Стежка добре маркована, йде спочатку полого вздовж потічка Верегунський, що шумить ліворуч, а праворуч серед лісу зустрічаються кам’яні розсипи.
Далі, перейшовши цей потік, йдемо як серпантином так і без нього просто вгору. О 14-45, тобто майже за 3,5 години, дійшли полонини Бараня.
Оскільки Ярославу до 2х років було ще 4 дні і для нього це було серйозне навантаження, яке він подолав гідно, тому розбили тут табір.
Полонина Бараня - це невелика поляна між г. Хом’яком та г. Греблею, вода недалеко- джерело в бік полонини Хом’яків, а от дрова навколо
ибрані, довелось трішки пройтись, щоб назбирати.
Поки варили обід-вечерю, кілька разів починався дощик, похолодало, а вночі пустився добрий дощ.
У мене був найтонший спальник, замерз і після цієї ночі вирішив, що до наступного походу придбаю ще один теплий спальник.
16.06.12 Вранці о 8-30 вийшли з намету, світило сонце, було тепло і від вчорашньої негоди нічого не лишилося.
Вмиваємося, їмо, збираємося і в 11-40 вихід на Хом’як. З Барані дуже добрий підйом, йшли, як по сходах, спочатку лісом, потім жеребом і потім по кам’яних розсипах, до самої вершини дійшли за 1,05години. З вершини Хом’яка відкривається краєвид на навколишні гори з кам’яними шапками (Синяк, Явірник) Буковель з його підйомниками, далі Говерла, Петрос, полонина Хом’яків і урочище Женець. На вершині проводимо півгодини, фотографуємо, роздивляємось, відпочиваємо, з’являється зв’язок МТС- передзвонюємо.
Потім починаємо спуск. Спуск до полонини Хом’яків дуже складний, стрімкий з великими перепадами між «сходами», ще й порослий жеребом. Місцями брав Ярослава на руки розвертався і рюкзаком пробивав дорогу між жеребом. Спуск до полонини Хом’яків зайняв годину. На полонині Хом’яків паслись корови, стояли рідко розкидані намети, з різних боків йшли туристи, взагалі це перехрестя шляхів: на Хом’як, на Синяк, на Женець, на Бараню, на Явірник.
Тут зробили привал, перепочили , перекусили и в 15-10 почали спуск в долину Женця.
Спуск спочатку дуже стрімкий і слизький після дощу, тож часто для зупинки використовувалась 5 точка.
Спуск ближче до низу ставав більш пологим, йти стало легше. В 16-30 дійшли Женця і зразу пішли до водоспаду.
Водоспад чудовий, потужний, падав з висоти 15 м, обдаючи нас мрякою, став винагородою за тяжкий перехід, бо Ярослав по дорозі до водоспаду вже засинав на ходу.
Після водоспаду ми повернулися до потічка Роскульський, де о 18-15 розбиваємо табір, варимо вечерю, купаємося в Роскульському і о 21-00 відбій.
Друга ніч видалась теплою і я не замерз навіть в легенькому спальнику.
17.06.12 7-50 підйом, готуємо сніданок,
просушуємо все наше спорядження
і в 11-30 йдемо вздовж Женця до Микуличина мимо «маленьких» хатинок Ющенка та інших любих друзів. В 12-30 ми в Микуличині на зупинці. Так пройшла наша активна частина відпустки і перший похід для Ярослава, якому через 2 дні буде 2 роки.