Автор:
Учасники подорожі:
Я, Пілот, Олена, Едас, Боцман, дядя Вова. Особливо хочеться відмітити участь саме дяді Вови, адже він у свої 60 з гаком вперше пішов у гори і хоча ще у Львові дуже переймався, що йому буде дуже складно, пройшов похід і жодного разу не сказавши, що йому важко.
Здійснивши прогулянку Львовом та зробивши останні закупки, ми ввечері 26 вересня сіли у потяг Львів-Солотвино та вирушили у Закарпаття.
Ранком 27-ого, ми зійшли на станції Тересва та одразу вирішили домовитись про транспорт до Лопухова. Спілкування на «санскриті» з першим водієм дало не найкращій результат. Платити більше ніж по 100 грн. з людини ми ніяк не хотіли і тому пішли прогулятися Тересвою у пошуках кращого варіанту. В результаті пошуків, ми натрапили на місцевого любителя походів по горах (нам про це розповів водій), який передзвонив водієві і той погодився нас всіх завести за 350грн. на своїй Газельці.
Учасники подорожі:
Я, Пілот, Олена, Едас, Боцман, дядя Вова. Особливо хочеться відмітити участь саме дяді Вови, адже він у свої 60 з гаком вперше пішов у гори і хоча ще у Львові дуже переймався, що йому буде дуже складно, пройшов похід і жодного разу не сказавши, що йому важко.
Здійснивши прогулянку Львовом та зробивши останні закупки, ми ввечері 26 вересня сіли у потяг Львів-Солотвино та вирушили у Закарпаття.
Ранком 27-ого, ми зійшли на станції Тересва та одразу вирішили домовитись про транспорт до Лопухова. Спілкування на «санскриті» з першим водієм дало не найкращій результат. Платити більше ніж по 100 грн. з людини ми ніяк не хотіли і тому пішли прогулятися Тересвою у пошуках кращого варіанту. В результаті пошуків, ми натрапили на місцевого любителя походів по горах (нам про це розповів водій), який передзвонив водієві і той погодився нас всіх завести за 350грн. на своїй Газельці.
