Ефимовский Фридрих: Сообщения

Осенью, когда желтеет листва – нет ничего более заманчивого, чем посетить один из самых древних буковых лесов Европы! Приглашаем Вас присоединиться к путешествию, в котором будет возможность полюбоваться вековыми буками, уникальной скалой – Карстовый мост, а также прогуляться  по полонинам, полюбовавшись осенними панорамами Карпат.

1 день: 20.0 9.1 2

Переезд поездом Львов - Солотвино на ст. Тячево. Переезд арендованным транспортом в с. Малая Уголька.
Наш маршрут начнётся с букового пралеса. Долгое время, человек не вмешивался в дела природы в этом лесу и потому, именно здесь можно увидеть, что такое – девственная природа. Мы с Вами пройдём по эко-туристической тропе до скалы Карстовый мост и полюбовавшись этим чудом природы, продолжим наш путь уже по менее хоженой части пралеса, к полонинам горы Менчул. Заночевать, мы планируем на границе леса и полонин.    

2 день: 21.09.12

Выспавшись, позавтракав и не забыв сказать спасибо, древнему пралесу, за то что пропустил нас, мы начнём восхождение на гору Менчул. Сегодня нам предстоит прогуляться полонинами и если небо будет к нам благосклонно, полюбоваться видом сверху на Теребле-Рикское водохранилище. Наша вторая ночёвка запланирована не вдалеке от водохранилища, в подножии хребта Красная.

3 день: 22.09.12

День начинается с подъема на хребет Красная. Это длинный и панорамный хребет, большая часть которого  действительно красного цвета из-за большого количества  черники и брусники. Хотя сезон ягод уже окончен, мы надеемся всё же, что ещё сможем не много полакомиться дарами природы. Поднявшись на одну из высочайших вершин хребта – г. Топас, мы  пройдём по полонине Красной до перевала Прислоп, где и встанем на нашу последнюю горную ночёвку.

4 день: 23.0 9.1 2

И снова штурм – на этот раз наивысшей точки похода – г. Стрымба. Острая, высокая и манящая, она сочетает в себе элементы ландшафта, как полонинских Карпат, так и Горган. Насладившись вдосталь открывшимися нам пейзажами, спускаемся в колоритное село Колочава, откуда после небольшого отдыха, на арендованном транспорте переезжаем в Воловец.
Прибытие в Воловец: 17:00-17:30

Выезд во Львов на электричке, или в другие города на поездах.

Стоимость: 850 грн/чел

Компаниям от 3 человек — скидка!

В стоимость входит:
Питание в походе,  услуги проводника по горам, проезд Львов – Тячево– Малая Уголька и Колочава – Воловец, плата за вход в заповедник.

В стоимость не входит:
Спиртные напитки, проезд Воловец – Львов (ориентировочно 20грн.), прокат снаряжения.

Необходимое снаряжение:
«В поход берут не то, что необходимо, а то без чего нельзя обойтись»!

Рюкзак, спальник, палатка (либо место в палатке), каремат, две пары удобной обуви, комплект одежды рассчитанный на плохую погоду (штормовка, пончо), сменная одежда, из чего кушать и пить, личные медикаменты (при необходимости) и другие вещи без которых невозможно обойтись. Также по поводу снаряжения можно проконсультироваться с организатором.

Разработка активных и экскурсионных туров по западной Украине:
Фридрих Ефимовский
тел: +38(067)812-52-60
E-mail: westua.paganel@gmail.com

Приглашаем Вас принять участие в активном туре по наивысшим горам Украины, посвящённом Дню Независимости Украины. В нашем путешествии, Вы сможете увидеть изюминки Черногорского хребта, не нарушая при этом правил поведения на территории заповедных зон, а также ощутить гостеприимство местных жителей и попробовать настоящей Гуцульской кухни.

Сложность – средняя
Продолжительность – 5дней/4ночей
Старт — 22.08.12 9:00 в Ивано-Франковске
Финиш – 26.08.12 12:00 в Верховине

1 день 22.08.12

9:00 встреча с руководителем группы на вокзале в г. Ивано-Франковск.
Переезд в село Манява.
Начнём мы наше путешествие с прогулки по живописному горному ущелью, к одному из самых высоких водопадов в Украинских Карпатах — Манявскому водопаду. Рекомендуем иметь купальники и плавки, так как есть мнение, что купание в водопаде – омолаживает.
Также, в Маняве мы посетим один их самых известных монастырей в Карпатах  -  Манявский Скит. История этой святыни, ведётся ещё с княжих времён, хоть она и считается, памятником архитектуры XVII ст.
Мы с Вами сможем не только осмотреть это святое место, но и отобедать здоровой пищи в монастырской трапезной (обед — факультативно).
Переезд в Верховину.
Поселение в Гуцульскую частную усадьбу. Ужин.

2 день 23.08.12

Выспавшись и попробовав Гуцульской кухни, мы с Вами поедем к подножью Говерлы. Нас ждёт прогулка по самому высокому хребту Украины. Поднявшись от базы Заросляк до озера Несамовитое, мы пройдём по хребту и поднимемся на Говерлу, а с вершины спустимся назад к Заросляку, заглянув на водопад Говерлянский Гук.  Это один из самых интересных маршрутов по Черногорскому хребту, дающий возможность не только побывать на самой высокой горе Украины, но и полюбоваться одним из самых легендарных горных озёр, а также оценить масштабы наивысшего горного хребта.

3 день 24.08.12

В День Независимости Украины, мы специально запланировали посетить Чорну гору, так как с древнейших времён, для Гуцулов именно она является самой главной горой Чорногорского хребта и кроме того, нам не хотелось бы принимать участие в столпотворении, которое бывает каждый год в этот день на Говерле.

Мы с Вами поедем к заставе в Шибеном и поднимемся мимо озера Маричейка на гору Поп Иван (Чорна гора), на вершине которой стоят руины обсерватории «Белый слон». А завершим мы наш треккинг, спуском в село Дземброня и возвращением в Жабье.

4 день 25.08.12

Этот день мы планируем посвятить отдыху и знакомству с Гуцульскими традициями. Мы с Вами сможем просто отдохнуть на свежем воздухе, полюбоваться Чорным Черемошем, а может даже искупаться в нём, или прогуляться по Верховине и посетить частный музей музыкальных инструментов Романа Кумлыка, а также музей фильма Тени забытых предков (факультативно).

А любители пива, смогут посетить пивоварню и попробовать Верховинского пива (факультативно).

5 день 26.08.12 воскресенье

День отъезда. В зависимости от обратных билетов участников нашего путешествия мы будем покидать гостеприимный Гуцульский край.  Из Жабьего регулярно ездят маршрутки в Ивано-Франковск, и если не надо будет спешить на поезда, то можно заехать полюбоваться водопадом в Яремче, или посетить город Коломыя, где находится один из самых больших музеев Гуцульского народного творчества.

Стоимость:  1150 грн./чел.

Компаниям от 3 человек — скидка!

В стоимость входит:

Проживание и питание в частном гуцульском доме (2-3 местные комнаты, душ и туалет в доме, 2-разовое питание), услуги проводника по горам, входные билеты в заповедник,
проезд:
Ивано-Франковск – Манява — Верховина, Верховина – Заросляк – Верховина, Верховина – Шибене – Дземброня – Верховина.


В стоимость не входит:

Обеды, спиртные напитки, входные билеты в музеи, страховка (не включается в стоимость в связи со сложностью реального получения выплат), отъезд из Верховины (около 50 грн. маршрутка до Ивано-Франковска).

Внимание!!! Обязательно наличие паспортов, так как треккинг на Чорну гору, начинается в приграничной зоне и на заставе проводится проверка документов. Детям – оригинал свидетельства о рождении.

Разработка активных и экскурсионных туров по западной Украине:
Фридрих Ефимовский
тел: +38(067)812-52-60
E-mail: westua.paganel@gmail.com

«У пошуках «Карпатського Макдональдса».



Учасники подорожі:

Я, Пілот, Олена, Едас, Боцман, дядя Вова. Особливо хочеться відмітити участь саме дяді Вови, адже він у свої 60 з гаком вперше пішов у гори і хоча ще у Львові дуже  переймався, що йому буде дуже складно, пройшов похід і жодного разу не сказавши, що йому важко.

Здійснивши прогулянку Львовом та зробивши останні закупки, ми ввечері 26 вересня сіли у потяг Львів-Солотвино та вирушили у Закарпаття.

Ранком 27-ого, ми зійшли на станції Тересва та одразу вирішили домовитись про транспорт до Лопухова. Спілкування на «санскриті» з першим водієм дало не найкращій результат. Платити більше ніж по 100 грн. з людини ми ніяк не хотіли і тому пішли прогулятися Тересвою у пошуках кращого варіанту. В результаті пошуків, ми натрапили на місцевого любителя походів по горах (нам про це розповів водій), який передзвонив водієві і той погодився нас всіх завести за 350грн. на своїй Газельці.

У Тересві ми встигли випити ранішньої кави, хоч і довелося чекати поки барменша збігає до магазину за кавою. Поснідати ми розраховували в якомусь кафе у Лопухові, але там на нас чекало розчарування. 27 вересня - це велике свято і не тільки для туристів, а і для місцевих жителів. В день «Воздвиження чесного хреста», розраховувати на сніданок у кафе в глибині Карпат – не варто.
На наші запитання, щодо можливості купити бринзи, поодинокі місцеві жителі, що останніми прямували до храму, відповідали, що шансів у нас мало, хіба десь на околиці села, там де ще досі не перестали тримати маржинку.

Ми вирушили по селу вздовж потоку Яблуниця та заглядали у всі двори по дорозі не втрачаючи надії придбати місцевих наїдків. Людей ми майже не побачили і вже втрачали надію, та раптом по одному великому подвір’ї пройшла молода гуцулка і ми вирішили зайти спитати про бринзу. На порозі дома нас зустрів батько дівчини і відповівши, що купити у них нема чого, сказав щоб ми зачекали. Через хвилину вийшла газдиня і на наше запитання про можливість щось придбати з місцевої їжі відповіла: – «Гріх відмовляти». Через хвилин 10, на подвір’ї стояв маленький столик на якому красувався справжній Гуцульский сніданок. Кринка кислого молока, свіжий хліб, домашнє сало, помідори, домашні пряники (пишу і слинки текуть). На запитання скільки з нас за сніданок, газдиня відповіла: – «Гріх брати гроші», - і ми залишивши цукерок господарям, вирушили шляхом, який вони нам порадили у напрямку «Американської хати».

Досить швидко ми видерлись на перші полонинки і почали милуватися панорамами. От тут і почалося постійне фотографування п’ятьма фотоапаратами (2 з яких були напівпрофесійними), яке тривало до самого кінця походу.



Хоча одразу ж, опинившись над селом, я зрозумів, що у перші дні походу у нас буде ще одна проблема. В зв’язку з тим, що місяць не було дощів, на відрогах хребтів води у джерелах майже немає і я сподівався, що хоча би на самому Свидовці, цієї проблеми не буде. (До моменту поки не знайшли воду, рятувалися пивом:))

Було прийнято рішення не доходити до «Американської хати» у перший день, а зупинитися раніше і пошукати нормальне джерело. Джерела біля вівчарської ферми, де ми вирішили зупинитись, виглядали не найкращим чином і ми з Боцманом вирушили вглиб гірської ущелини у пошуках потоку. Похід за водою зайняв майже 2 години, з продиранням через стару вирубку та нам вдалося принести крізь неї 2 казани води не розлив по дорозі майже ні краплі і ще достатньо води у пляшках, для того щоб перед сніданком не довелось ще раз робити такий похід.
 
Ранком поснідав ми вирушили до вже відомого нам потоку і набравши води, від нього пішли у напрямку нашої цілі. Вітер, який здійнявся з самого ранку, говорив нам про те, що ясна сонячна погода, яка так зігрівала вчора, сьогодні скінчиться.
 
Декілька годин ми просувалися по оленячих стежках, лісом і вийшли з нього майже біля самого «Карпатського макдональдса». Від хмар, що вже вкривали небо, тягнуло холодом, а споруда що стояла на горі перед нами, нагадувала якийсь покинутий будинок з американських тріллерів. Ще у Лопухові ми питалися в місцевих, що це за «Американська хата», та ніхто нам так і не пояснив. Коли ми вже зайшли до неї, то зрозуміли, що хата - Українська та напевно її будували за «портрети мертвих президентів», які виділив якийсь фонд чи просто спонсор, для побудови «схрониська» для туристів. Як завжди, «портрети» скінчились і благородна ціль не була досягнута.


   
Пообідавши «чізбургерами» та випивши за Богів, на милість яких ми дуже розраховували, адже навколо вже почалось їхнє неповторне шоу з крижаним вітром та хмарами, що чіпляються за вершини, ми рушили вперед у напрямку Свидовця.
 
Наступну ночівлю ми зробили під горою Підпула, прямо біля лісовозної дороги. Коли ми вже пили чай перед сном, ми почули як з темряви наближаєтьсь вантажівка. ЗіЛ завантажений смерекою, зупинився біля нас і до нас підійшов чоловік, який представився «Лісовою охороною» і вияснивши, що ми просто туристи, подякував за запрошення випити чаю та поїхав далі. Ранком траверсуючи Підпулу ми сфотографували звідки він вивозив ліс, напевно в якесь більш безпечне місце . На даний момент це найбільша за площею вирубка яку я бачив у Карпатах .


 
У цей день нам треба було дійти до озера Герішаска, що було не так вже і далеко. Тому ми неспішним кроком, милуючись та фотографуючи краєвиди, просувались по Свидовцю. Хмари, які нас лякали вчора, нікуди не ділись, але літали вони вище і з них нічого не крапало. Вітер, хоча був дуже сильним, на диво був доволі теплим. Ми вже майже дійшли до вершини Догяски, колі повз нас проїхала «Шишига», яка окрім туристів, везла купу дров. На вершині вони зупинились фотографуватись і водій пообіцяв, що залишить нам трохи дров біля озера.

Навколо озера Герішаска, дров просто немає, і тим хто хоче там заночувати, варто мати з собою пальник, або шукати залишки старої ферми і допилювати її на вогнища. Я, особисто, давно не був біля самого озера і відмітив, що хоча і стало більше слідів від вогнищ, сміття стало менше ніж в мій останній візит.


 
Ввечері біля озера нас нарешті трохи полякали дощем, та він був не дуже тривалий, а ранком нас порадували захоплюючими краєвидами, Герішаски в тумані. Коли зранку крізь туман почало просвічувати сонце і піднявся вітер, фотоапарати навіть не вимикали. Але фотографія ніколи не зможе передати видовища високогірного озера, над яким несеться туман, переливаючись в світі ранішнього сонця, і над яким нависає кам’яниста стіна гори Догяски. Намилувавшись озером та повільно зібравшись, ми вирушили у напрямку найвищої точки на нашому маршруті – гори Близниці.

Хоча туман над нами розсіявся, та за Близницю все ж таки трималася хмара. Коли ми підходили до самої вершини, хмара почала відступати ніби уступаючи нам дорогу і на вершині на нас чекало ще одне захоплююче видовище карпатських панорам, крізь хмари. Коли ми почали спускатись з вершини, її знову закрило хмарою.


 
Попереду був спуск у село Кваси, де ми думали повечеряти та відсвяткувати завершення нашої мандрівки.
 
На останньому відрізку спуску, у сутінках, нас несподівано «вчепив блуд». Нам вдалось швидко зорієнтуватись, так як мені вже доводилось бувати на цьому шляху і ми зробивши невеличкий крючок, вийшли до Квасів. Та вечері у кафе не судилось відбутися.
 
З тих кафе що були відкриті, лише в одному сказали що у них є кухня і працювала вона лише до 20:00. Ми ж спустились трохи пізніше. Взявши пива, ми попрямували на вокзал, де нас чекав ще один сюрприз – «Гуцульска вечеря». Ми ще не встигли зняти наплічників, як до нас підійшов гуцул, який запропонував випити з ним файного місцевого самогону. Звали його Михом. В нас ще лишилося сало, паштет та хліб, а Едас разом з Михом сходили за бринзою і закусуючи цим всім самогон, ми весело провели час на вокзалі. Мих розважав нас віршами та анекдотами і ми мали всі шанси пропустити випадково наш потяг. В потязі ми всі одразу позасинали, а прокинулися вже майже у Львові. І мені здалося навіть, що наш похід це і був сон – яскравий та мальовничий, і нажаль неповторний. І тепер лише кілька сотень фотографій (частину з них можна побачититут ), що не передають величі та краси побаченого нами, нагадують про цей цікавий похід.

P.S. Тост походу: Не важливо, що ти робиш, не важливо коли і де це ти робиш. Важливо з ким ти це робиш! (Piloooot)