Войти на сайт
График работы:
пн-пт: 10:00-20:00
сб-вс: 10:00-18:00

ЭЦ ТУРБАЗА

Украина, 40001, г. Сумы
ул. Герасима Кондратьева, 6  

+38 050 913-36-63

Як козаки під Ельбрусом гуляли...

Як козаки під Ельбрусом гуляли...

Автор звіту: Борис Крімер

Гірський туристський похід 2 к. с.... Харчова 4-ка,не менше )))

Маршрут Київ – П’ятигорськ – пос. Тирнауз – Зелений Готель – пер. Кілар (1б – 3900 м) – пер Студентський (1б – 3700 м) – пер Водопадний (1б – 3400 м ггггггггг))))) – пос. Верхній Баксан – озеро Силтран-кель – пер Силтран (не то 1а..не то нк.) – далі ще багато чого мало бути, але у зв’язку з непередбачуваними обставинами маршрут довелось скоротити, а тому – кіш Хасана – пос. Терскол – радіалки з Терскола – Нальчик – П’ятигоськ – Київ .... десь от по такому ми ходили)

Триллер у дусі 10 негренят Агати Крісті розпочався ще в Києві....до походу готувалось 23 чоловіка.....до поїзду дійшло 21 (робота непередбачувана і т. д.) ...до кордону доїхало 20 (не взяти паспорт за кордон теж треба вміти...не забути, а саме не взяти – дійсно, для чого документи в поліцейській Росії???)))) ..... з Баксану вийшло 13 (не винесли лихої долі))) ...далі випадок скосив ще одну людину - перелом, про це буде детальніше – в Терсколі зійшло ще двоє (Ельбрус покликав) .... до Києва решта добиралась кількома невеликими групками і різними шляхами....... керівник залишився на Кавказі – й далі в трійку...останній герой))))

А поки група мирно розпочинає похід. Центральний Кавказ дуже сильно відрізняється від минулорічного Західного – поменше живої природи і різних барв, побільше криги, каменю й потужності) коло пос. Тирнауз розподілили наші 300 кг хавчика по наплічниках й в заброску..300кг – на 20 чол, тобто десь по 15 кг на туристичну душу, а точніше на плечі - від такої кількості їжі один тільки моральний тиск був надзвичайно сильний) а поки більшість хавчика відпавили у заброску, і взявши свої в принципі неважкі 4 кг їж розпочали рух.

Загорілі – обгорілі – розхожені – підзадовбані учасники групи, що пройшли одиничку перед тим, трохи контрастували з поки ще свіженькими й чистенькими щойно прибувшими двієчниками)) але то не на довго

clip_image002

Пакування наплічників перед виходом

20 липня.

16.15 – група дочекалась дощу й розпочала рух уверх по лівому березі річки Тютю-су....стежинка досить натоптана з плантаціями суниць по боках. Вже за годину зустрівся відносно технічний момент – довелось натягувати мотузку над слизькою колодою через брудну й бурну річку. Перехід 20 чол. зайняв десь півгодини – як для такої кількості зовсім непогано, але це був тільки початок... Далі вгору по річці – вже по правому березі, по хорошій дорозі

clip_image004

Перехід Тютю-су по колоді)

19.00 – перший водоспад походу – недалеко від дороги, напевно безіменний, не дуже великий але від того не менш гарний.

clip_image006

19.15 – вийшли на велику полонину з непрацюючим кошем.....табір) перший акліматизаційний день завершився

22.00 відбій!!!!

21. липня

6. 00 підйом.....група зробила спробу самоорганізуватись і таки піднялась ні світ ні зоря....в 7. 30. вже вийшли з табору))) це було досягнення – особливо на фоні розповідей з одинички про те як вони збирались до обіду й ходили так що 3 дньовки по ходу походу провтикали)))) люди з одинички важко розуміли що коїться й куди ц так рано треба пертись)))))) Рух по стежці вверх по річці далі – місця по ідеї хожені, а тому стежка добре натоптана...місцями наїжджена) 4 переходи й в 11.10 ми вже обідаємо в шикарному місці – в цирку коли струмка Карту....велика чашоподібна долина з численними водоспадами по стінках)) один водоспад ну дуже великий.

clip_image008

Здається тут виявились перші прояви горняшки – непосидючий Юра вирішив зганяти до водоспаду й сфоткатись коло нього – метнувся реактивно й хвилин за 10 вже був на іншому боці долини...ну ми його коло водоспаду сфоткали.....далі див на фото – він десь там є)))))))))))

clip_image010

Юра коло водоспаду))))))

12. 40 – вихід) крутий підйом по морені.....з лівого боку долини (якщо Тирнауз ззаду) за два переходи піднімаємся на величезні розсипи каменюк й пересікаємо долину в праву сторону, переходячи невеликий струмок – за струмком за мореною знаходиться стоянка Нижня Тютю-су, або як її ще називають „Зелений готель” – ідеально рівна мила зелена галявинка) сюди ми й причимчикували десь о 15.45. ..насунули хмари й розпочався післяобідній дощ (як виявилось дощ тут кожного дня після обіду)

clip_image012

Перехід через струмочок

табір по дощі...вечеря по дощі....все по дощі...але ввечері досить багато вільного часу було))

21.00 відбій..теж по дощі)))

22 липня

7. 00 Підйом!!!сонечко!!!!! – нарешті ми отримали змогу частково в проявах хмар оцінити краєвиди навколо – ох і потужно ж там.... а ще в цей день був день народження Яс міни – напевне через це Петровіч з самого ранку метушився по табору без штанів)))) привітали як годиться – з самого ранку з оберемком повітряних кульок)))

Як виявилось багато хто всю ніч не міг заснути, а хто міг тому всю ніч жахи снились....мабуть вплив висоти так відображається – стоянка ж на висоті 3000м.І навколо стоянки мирно тусувались гірські козли

clip_image014

Зелений готель

clip_image016

З Днем Народження

clip_image018

Гірський козлик

9.00 вихід) Раділка на перевал Кілар (3900 м) знову пересікли долину з каменюками й струмку в протилежному напрямку тому що був учора – далі поступальний підйом вверх по моренах.. сонечко.. спека... пейзажі.... те що треба))))))) Перевалу нашого зі стоянки не було видно......керівник кажуть що він знаходиться в плечі якоїсь гори)))

12.30 підійшли під льодовик) Перевал по льодовику вверх і вправо. Далі було щось на зразок льодового тренування....повештались у кішках....покрутили льодобури...десь за годинку встали у зв’язки по 4-5 чол й пошурували на перевал)) Виявилось що 20 чол у зв’язках рухаються ну дуже довго......протягом оцього дуже довго погода почала псуватись....туман найшов й нас почала накривати велика задниця))) стрьомний шлях був – десь в тумані грохотіли каменепади – тішили себе думкою що вони до нас не дістануть...й не дуже хотілось дивитись на те що деякі великі каменюки таки дістати можуть (( туман іноді в полі зору залишав лиш чоловік 3-х....холод......крупа повалила зверху.... Перевальний зліт виявився крутим й довелось страхувати мотузки зв’язок через льодобури а перед сідловиною провішати мотузку для страхування підйому.... під ногами був лід ледве притрушений снігом – зарубуватись було б ой як важко, але у Каті разок це таки вийшло - вже не у тренувальному режимі....всього лиш декілька метрів проїхала...ще разок випадково лавинку пустили)

16.00-17.00 група на перевалі.....20 чол. все роблять дуууже довго... зв’язка з хронометристом видряпалась в 16.30....на рахунок решти важко сказати. Мабуть в гарну погоду з того перевалу чудовий краєвид мав би бути)) мабуть...

На перевалі пообідали на швидку руку й вниз – дюльфером))) дюльфер теж багато часу заняв......в цей час навколо все так само шумлять лавини й каменепади.....прямо перед очима відірвався величезний карниз снігу – це було вражаюче. Крупа на сильному вітрі практично роздирала обличчя.......але спускались ми набагато швидше...майже бігли вниз окремими групами , в 19. 00 група з хронометристом набравшись вражень зійшла з льодовика, перекусила бутербродами з салом й мирно почимчикувала до табору)

До табору розрізнені групи збирались десь до 11 години...а стоянка вже по освітленості нагадувала Бродвей чи Лас-Вегас – за час відсутності там намалювався зліт цілого клубу одеситі...і всі з ліхтариками)))) Галасування їхніх жіночок наші хлопці прийняли за крик про допомогу й довго бігли з льодорубами з метою надавати стусанів джигітам-агресорам....але джигітів не було, жіночки просто так верещали......... "Шя..Адесса имєєт сказать пару слов"

clip_image020

clip_image022

гірськими стежками

clip_image024

Зараз вилетить пташка)

clip_image026

Кохання високогірне))

clip_image028

На підйомі

clip_image030

Рухаємось зв’язками на перевал

clip_image032

Багнюка на краю льодовика

23. липня...

Група ввечері стогнала про дньовку...керівник сказав що дасть відпочити, того ми піднялись десь коло 9-ї й довго збирались...з табору не раніше 11. 30 вийшли... погода – чередування сонця й туману. Піднявшись за півгодини над табором в протилежну до вчорашнього виходу сторону опинились на чудовому оглядовому майданчику, де в різні боки було видно шикарні панорами

Відразу під майданчиком починається відкритий льодовик, який ми пройшли дуже швидко – десь за півгодини...а потім (13.00) розпочався власне підйом до перевалу по живих каменюках, іноді під прострілом каміння....викрикування "камінь!!!" переможно ширилось навколо.. Траверсувавши схил по сипусі вийшли на класичний маршрут підйому по морені й досить швидко вийшли до льодовика перед перевалом (15.45)..зліва височіє громада Сулукол-баші з висячими льодовиками

Рух через льодовик під перевал зайняв коло години й близько 17. 00 ми активно розпочали обід під перевалом Студентський...

clip_image034

clip_image036

Краєвиди...краєвиди...

clip_image038

І чим вони займаються?

clip_image040

Через льодовик

clip_image042

Обід під перевалом

Підйом вийшов складніший ніж очікувалось....здається перевал трохи зменшується й осипається у зв’язку з глобальним потеплінням....тому там треба суттєво більше лазити ніж пишуть в описах старих. Підйом на перевал можна здійснювати з двох боків протікаючого там водоспадика, струмок після якого перекритий сніжником.....ми й спробували – з правого боку водопадика (якщо лицем до нього стояти) провішали мотузку , а зліва підйом по стежці з елементами лазання - а далі через сам водоспад треба по вузенькій поличці перейти....виявилось що другий варіант оптимальніший – мотузка опинилась під прямим обстрілом каміння зверху, яке систематично пускали то вітер.....то впереду ідучі..а то вони й просто так собі падали......крик „Камінь” практично не стикав... реагували на нього по різному...хто ухилявся....хто падав й зарубувався......а хто вертів головою з запитанням „де????” Вище мотузки був підйом з льодорубами по ну дууууже живих каменюках...і на сідловині ми були о 19.00. Тут же й поставили намети))))

Ночівля запам’яталась – новий досвід табору на висоті 3700 м на вузенькій кам’янистій поличці між двома льодовиками, один з яких тягнувся до горизонту. На самому перевалі є декілька кам’янистих місць під невеликі намети, також можна ставити на снігу з краю льодовика))) А горнячка все наступала і наступала.. було б добре якби все обмежилось проблемами зі здоров’ям...там – тиск, шлунок, головні болі.....ба ні)) Петровіч з Ясміною вирішили поженитись й тут же про це оголосили))))) далі ми пили багато чаю..менше коньяку й ще менше спирту....милувались зоряним небом й бринькали на гітарі – так, ми протарабанили півтора похода гітару, щоб оце мило побринькати на льодовику на висоті 3700))))

clip_image044

Табір на перевалі Студентському

clip_image046

Намети на льодовику

clip_image048

Такі ось артефакти

clip_image050

Льодовик до небокраю

clip_image052

Висячі льодовики на Сулукол-баші

clip_image054

clip_image056

clip_image058

Вся бригада....

24. липня...

6.00 – знову ми наважились на вранішній підйом з метою за день багато встигнути....але вийшли лиш коло 9.00....збирались довго й дуууже довго готували молочну кашу, вже другий раз вона з’їла купу нашого часу, тому що технологія виявилась складною й щоб молоко стало молоком його треба дуже довго розмішувати...

вийшли відразу в повному бойовому спорядженні й почимчикували на перевал Водоспадний....спускатись...на 3400.... 3400 це офіційна висота перевалу, виміряна радянськими картографами бог зна коли, реальна висота коло 3 800... тому виходить що з перевалу Студентський ми спускались на перевал Водоспадний спочатку вверх по льодовику...потім вниз по каміннях вверх лізли))) отакі премудрощі й претонкощі бувають...

clip_image060

У зв’язках через льодовик

clip_image062

clip_image064

clip_image066

clip_image068

Рухались по льодовику так що хребет і гора Сулукол знаходились зліва...а справа виднілась долина з хмарками (на них не варто орієнтуватись)))))))))) ....за годину підійшли під перевальний злет (ця годинка була одним з тих небагатьох моментів коли можна було помилуватись засніженими вершинами й льодовиками в ясну погоду...більшість же часу ми сусідні вершини бачили або через вікна у хмарах, або на мапі у керівника). Сам злет заняв багато часу – лазання 20 чоловік по живих каміннях справа тривала.....під сідловиною кинули декілька мотузок.....оце все лазання зайняло десь 2-3 години, якийсь нервовий він видався - і каменюки-собаки не хотіли на місці стояти і логічний шлях на перевал все не хотів чітко намальовуватись перед очима, але закінчилось все як мало бути - без втрат на перевалі.....

Адалі був спуск двома групами по довжелезній крутій сипусі у вузькому кулуарі.....намагались йти обережно, щоб каменюки не пускати, але не завжди виходило.......перша група спустилась за 2 години (14.00) в моренну долину, де з льодовика витікає річка (Водоспадна здається)....наступна ще через годину...останні десятки метрів трохи підїхали на нижніх півкулях мозку))) обід.....після обіду (17.00) розпочався спуск по моренах...спуск затягнувася через постійне очікування когось......стежки як такої нема, але з правого боку долини можна досить пристойно по камінцях стрибати)) коли каміння змінились травичкою з квіточками (десь за 2 години) ...Хвилин на 15 перед нами відкрилась нереальна картина – хмари розступились й в проміннях призахідного сонця засяяли снігові вершини з Ельбрусом на чолі!!!!

clip_image070

На перевалі „Водопадний”

clip_image072

От по цьому треба було спускатись

clip_image074

Милуючись краєвидом

clip_image076

Царство небесне

Табором стали на межі зони лісу....галявинка трохи кривенька була.......довелось спати або на пів стоячи, або клубочком повисаючи з намету.......авангард у складі 5 чоловік вирвався вперед на стільки що погубив всіх і вся й назад вже не вернувся...люди ночували під відкритим небом під шум водоспаду з панорамою на зорі....романтика..бррррр)))

25. липня

8.00 підйом....зустрівшиь десь коло 10 години група розпочала спуск вниз по берегах річки Водоспадної (це вже точно вона))...спочатку по правому...ближче до низу по лівому....

„Верховья рєкі Водопадной труднодоступни” – сказано було в описі....і ці люди не збрехали.......вузенькі круті тропи по схилах каньйону...то прірви під ногами......то якісь пролази майже печерні, то звичайне лазання вузькими поличками під кутом вниз .....коротше місць щоб поламатись море.... складна річка, нічого не скажеш – лише ближче до гирла стала помітна відносно нормальна стежина.</p> <p>16. 00 вийшли до річки Адир-су...далі дороги...цивілізація....прикордонники...

На Прикордонному пості не обійшлось без пригод.....кількох чоловік наполегливо не хотіли пускати через шлагбаум))))) ...то номер паспорта не збігся...то фамілія не та .....женяться у нас тепер швидше ніж бюрократія робиться, от і виникають незбіжності)))

Зате дівчинка без паспорта непомітно проскочила й загубилась в натовпі групи)))) На пості почали помічати те, що всі сторонні лиця навколо якісь знайомі....звичайні.....надалі весь час підтверджувалась думка що українців на Кавказі більше всіх решта....то тут то там мерехтіли тризуби на документах та футболках)))

Зате прикордонники забрали керівника з документами.....повозили-повозили у бобіку й всадили прямо на дорозі! Сурові російські прикордонники))))

19.30 Забрали нашу заброску в Баксані, поділили її й встигли навіть заскочити до кінця доби на місце стоянки......

Кавказ – річ цікава.... наші реєстрації,які робила фірма відколи ми попали на територію КБР вияились в хаті у якогось Хасана, якого на районі всі знають))))))) В Баксані ззапам’яталась велика кількість окопів для автоматників...навіть коло електробудок вони стояли......і те що осередком цивілізації там являється прикордонна застава)

Піднявшись за дві години до зони лісу над Баксаном вверх серпантином по правому березі річки поставили табір в хорошому рівному місці в яком не було.....води((((( врятував випадково куплений кавун перед тим....інакше б враження залишились набагато більш матюкливішими. З цієї стоянки 7 чоловік відділились від групи й пішли своєю дорогою...не винесли лихої долі)))) 3 – відразу в Київ, 4 – просто залишились на місці й ми їх аж перед поїздом побачили)

clip_image078

Місцевий мешканець

26 липня

7. 30. підйом.....в цей день у нас була запланована дньовка, але до неї ще треба було дійти)))

9.00 вихід... рюкзаки суттєво поважчали....хоча й багато чого в забросці лишили...багато роздали відколовшимся й місцевим.......але все одно різниця у вазі відчувалась....вверх по лісовим серпантинам, оброслим суницями повільно почимчикували вверх у пошуках води..

10.30...струмок з водою..навіть чимось на мінералку схожа))) уррраа!!!!

11.00 піднялись над лісом в широку долину, де і стали на дньовку......місце виявилось хоженим – групи різні то і діло вештались туди-сюди долиною)) Дньовка пройшла в пранні.....відмиванні себе і всього решти.......трохи в сні... оскільки маршрут хожений митись в річечці довелось під поглядами вештавшихся туди-сюди туристичних груп - від феміністичних ввиключно жіночих до олдскульних виключно старечих))) одна група навіть привал влаштувала з виглядом на 3 відмиваючих все і вся хлопців..

Стався невеликий інцидент з джигітом, який проходячи мимо вирішив погавкати на туристів, що це вони в його річці на пасовищі миються......а люди потім цю воду п’ють..........коли його попросили не матюкатись, людині виражати думки стало набагато складніше)))) відчутно складніше)) продовження не було.......

clip_image080

Хаос дньовки

clip_image082

Девайси

clip_image084

І такі конструкції бувають

27. липня

Початок нового кола походу....попереду 5 перевалів й підйом по схилах Ельбруса.

Випадковий підйом відбувся в 5 год......чергові щось намудрували з часом і побудили всю долину.....багато туристів не доспало в той день...багато груп з заспаними очима тикало пальцями на нас..

7.45. вихід вверх по долині річки – рухаємось до озера Силтран-кель...важко щось йдеться, хоч і відносно швидко...

12. 00 Вийшли до мальовничого озера й вирішили це діло відзначити обідом))) за годину вийшли в напрямку на перевал – підйом по широкій морені в правій стороні долини....й ще за годину (13.00) були на верху.....стежки протоптані такі що о-го-го повсюди....


clip_image086

Озеро Силтран

clip_image088

Квіточки на берегах Силтрану

На перевалі зіпсувалась погода – повалив післяобідній дощ з крупою.....Спуск.....спочатку сипуха, потім трав’янисті береги річки...долина якась похмура дуже – таке враження що дощі в ній не приприпиняються.. спускались довго...а в 17.30 сталась подія, яка перевернула подальший хід походу.... переходячи по каміннях річку Наташа посковзнулась й нога потрапила між камінням....результат – відкритий перелом двох берцових кісток..... Наташу зафіксували на березі, обклали одягом і карематами, відігріли-напоїли... Рома наклав шину й наколов знеболювальним...поруч же поставили табір... Діма з Андрієм побігли в пошуках допомоги...надії на неї були, оскільки недалеко дорога проходила.... Сплели кокон на випадок якщо прийдеться транспортувати потерпілого... звичайно що всі ці події на нервах й на емоціях......думаю не варто все в деталях описувати.

Допомога таки прийшла – десь через 4 години, коли вже стемніло вернулись хлопці з пастухом Хасаном, який приніс кусок брезенту й палиці для нормальних нош, а також сильне знеболювальне новокаїн, якого чомусь не виявилось в нашій аптечці й підігнав по можливості близько свого бобіка, який дивом виявився в цих краях......

Наташу накололи знеболювальними й напоїли спиртом....в результаті вона не пам’ятає транспортування, але це й на краще.....а ми на ношах десь кілометра 4 несли її до бобіка вниз по долині, це вже по темноті було....донесли й відправили в лікарню......відносно нормальний кінець, все могло бути набагато гірше...фоток нема, якось не до того було..

clip_image090

Десь тут поламали ногу..

28 липня...перші півдня просиділи в палатках під неперервний дощ.... потім дочекались Таню з Хасаном з лікарні, Наташу готували до операції.....а ми перейшли під кіш Хасана з наметами.....

clip_image092

Майже Швейцарія

clip_image094

Подорожні

clip_image096

Що свині)))

Тут вже почали помічати що долина, де кіш знаходиться дуже мальовнича – зелені схили й білі вершини.....що барани іноді вгодовані як свині...що пастуші собаки дуже розумні й добре дресировані.... Кіш виявився цікавим – ззовні будка- будкою, всередині прапори-подарунки від гостей, електроенергія, й телевізор з відео- та двд-програвачами.....що поруч з кошем джерело Нарзану – з під землі тече газована вода, а навколо на кілька метрів ржавчини..і що взагалі в цьому пастушому житті є якась своя спокійна ідилія.

Вечір був спокійний. Спостерігали за тим як два пастуха ганяють своїх 2000 баранів, поміж яким де не де виднілись козлики.....на інтелігентне питання „а какава роль казлов в стадє баранов” відповіли спокійно й з якимось своїм змістом „Казьол єсть казьол....бара єсть баран...всє ані - адинакави” © брат Хасана. На прощання пастухи передали привіт Юлії Тимошенко від Кавказу)))))))))))

„Лучьше гор могуть біть только горці”© Хасан

clip_image098

Житло пастухів

clip_image100

Вова до дров дорвався

clip_image102

Місцеві

clip_image104

Пастухи женуть отару

clip_image106

З Діком – вівчаркою пастуха

clip_image108

З пастухами

29 липня.... спустились 12 км до Баксану по все тій же мальовничій долині, по якій зі свистом десятками ганяли сусліки.....під’їхали до Терсколу й стали табором на базу МНС – тут вже стояли десятки наметів туристів та альпіністів...Вова з Катею поїхали в лікарню до Наташі......ввечері не на довго вилізли в місто – скуштували хичинів та чебуреків в генделику „сАва” (тут хичини відрізняються від Черкеських.....якщо в Архизі це величезний чебурек з різними начинками, то в КБР це швидше млинці з тіста з сиром та картоплею..це було найбільш розчарування місцевої кухні!!!! Архиз-хичини-рулез!!!) Діма з Танею перетусувались до готелю відпочивати перед сходженням на Ельбрус)на цьому день й закінчився

Дорогою до Баксану

clip_image112

Суслік))

clip_image114

Привальчик

clip_image116

Русалка

30 та 31 липня зробили дві радіальні вилазки з Терсколу до місцевих цікавих місць – спочатку до озера з довгою назвою, яке в перекладі означає „Місце де топили свиней” – в ньому місцеві жителі потопили свиней коли прийняли іслам...хоча для чого вони їх при цьому стільки в гору тарабанили????...Кавказ... Наступна вилазка була до водоспаду "Дівочі коси" та вище нього по схилах Ельбруса – непомітно, легкою ходою піднялись до висоти 3400, потусувались коло льодовика, поспілкувались з кацапськими псевдоісториками,які шукали тут коріння Русі й ще бог зна що - аж цілих 4 експедиції у них по Ельбрусу вештались в пошуках артефактів (дискусію особливо не форсували - навряд чи ми б знайшли з ними спільну мову в питаннях східноєвропейського етногенезу) .......подивились станцію „Мир”, поглазіли на обсерваторію Академії наук України!!! й спустились.....

Ще поспостерігали за цікавим впливом висоти......в одного хлопчини розвивався реактивний рух в організмі з нереально активним виділенням газів...для кращого виходу газу він виконував деякі вправи з йоги))) після спуску все нормалізувалось))))))

clip_image118

clip_image120

1 липня зранку більшість групи повалили на Київ або ж розбрелись по містах регіону...Вова – в Краснодар, Віка з Колею – в Ростов.... решта троє. Я, Рома й Катя по суті проспали два наступні дні...трохи підпрали речі......зустріли білого їжака з червоними очима й довго матюкались на корову, яка схавала солідну частку запасів хавчика вночі....в тому числі понадкусювала 3 великі шматки сала...зараза...3 липня, більшість залишкової групи (крім керівника) поїхали до П”ятигоська – місцевий транспорт їде довго...зате коштує недорого, вся дорога обійшлась в 275 р, проти 1000 р з фейса, які довелось платити джигітам з тур. фірми що нас привезла на Кавказ.......

clip_image122

clip_image124

Поміж баранами

clip_image126

Польський храм у П’ятигорську

Останній день провештались по П’ятигорську, потусувались поміж курортами Кав. Мін. Вод, похлебтали мінералки й переночували перед поїздом на жд вокзалі в оточенні польських альпіністів....туристів-аксакалів з Харкова (сиві, ледве рухаються, а першопроходження таки здійснюють)... та п’янички альпініста з Києва.

Отака ось подорож вийшла......багато вражень, багато пригод......неприємності не заставляли на себе чекати, але в кінці кінців підсумкові враження нормальні – хоча висновків що робити й робити...


Количество показов: 2216
Автор:  Крімер Борис
Рейтинг:  3.44
ВКонтакт Facebook Google Plus Одноклассники Twitter Livejournal Liveinternet Mail.Ru

Возврат к списку